Simurg

І так, мені вчора дуже хотілося від душі похвалити колег за їх неймовірний рівень сміливості (ну, взяти формулу Чарлі Крея, яку він написав, щоб притягнути клієнтів у Krayleigh Enterprises, трохи переробити і показувати як свою, наклавши до того ж поверх картинки з Рубаром у пейнті своє ім’я і посилання на себе – це рівень відчайдушності, до якого мені дуже далеко).

Але Змій мені заборонив загризатися із колегами у мій День Народження. Сказав розслабитися і відпочити, і натомість викласти щось моє – як подарунок від мене.



Тому ось моя Формула. Називається Narceessa Heevleer Sapormeetar (себто, Нарциса Погане Все Змилить). Формула (як з самої формули очевидно) працює На Захист Родини. ( . . . )

Вчора – роблячи перепост Олесевого поста зі шматком листа, відправленого в Марафоні – я написала, що варто ще раз нагадати, мабуть: це Меркурій – Ервер (тобто, божество, по простому). Й це до його Сил ми звертаємося, коли нам треба. Це його Сили, іноді коли не треба, до нас приходять самі. І це планета названа на його честь. І він знає про це. І він – за тисячі років взаємодії з людьми – засвоїв – від нас, від людей, які спостерігають за небом – інформацію про рух планети, названої так само, як називають його. І тепер – коли планета Меркурій робить оту дивну ілюзію з задкуванням орбітою – Меркурій, той що Ервер – знаючи, що люди планеті приділяють увагу – запускає процеси. Оті, які ми так любимо: процеси повернення, компенсацій, уроків і те де і те і.



Тож – Астрологія – на відміну від Астрономії – це Наука не про Космос. Не про Сонячну Систему. І не про те, як влаштовано Всесвіт. Астрологія – це Наука про те, як Ервери взаємодіють з людьми і вчаться також в людей. Тих людей, які слідкують за сузір’ями, зірками й планетами, що їх колись поназивали самі. ( . . . )

Завжди знала, що люди з Першою (якщо вона так і залишається Першою і Єдиною) Стихією Вогню – занадто прямолінійні, щоб їх спроби пограти в маніпуляції не виглядали смішними. Особливо, якщо вони намагаються поманіпулювати тими, у кого Перша Стихія – Води.

От і зараз. Сидить такий Змій, морозиво з відра ложкою їсть, про щось своє думає і – раптом – до мене такий: «А от уяви, що ти будеш таки колись про Рубар писати книжку…» І я така: «Уявила.» А він: «Ну, і як ти почнеш, коли сядеш її писати?»

(В цьому місці вже смішно, бо навіть не робить вигляду, що сумнівається, що сяду і буду колись. Знає, зараза така, що якщо тиснутиме на мене, то скоро дійсно дотисне).



«Ну-у-у…» - Кажу. – «Почну з того, що напишу щось типу: Колись Бог Адаму дав можливість назвати всі речі. Так виникла Перша Мова. Яку людство втратило під час Вавилонської Авантюри. ( . . . )