Simurg

Сьогодні в фейсбуці я написала, що П., один з перших кого я колись вчила Магії-Лінгво на Ліб зробив нову Формулу Слова. Й це була не перша Формула Слова його, але це була дуже престижна серед лінгвомагів робота, бо він зробив таку Формулу на непечатне, сленгове слово, а для лінгвомагів це ой.

Написала і написала. Але ж мене понесло. І я подумала: «Ну, ось, я сказала вже А, тобто, сказала, що ось так ось іноді роблять. Та тепер треба Бе, тобто, пояснити що це таке і навіщо комусь воно…»

Взагалі-то, цю тему я – навчаючи людей Рубару – не чіпала б ще пару років. Бо це тема для підручника (мінімум) класу третього. Та я зараз не впевнена, що в наступному Марафоні даватиму Рубар для всіх. Та й взагалі не знаю – яким буде (і чи буде) наступний наш Марафон.



Тому таки кажу Бе. В сенсі, розповідаю про те, що таке воно є оте Verbumer Formula і чому так круто, коли хтось бере у роботу нецензурне слово й арго. ( . . . )

Disclaimer – каже нам Вікіпедія – це це, зазвичай, якесь твердження, призначене для обмеження обсягу прав та обов'язків, які можуть мати у юридичних відносинах сторони. Грубо кажучи, це починалось колись як гарний спосіб прикрити собі сраку. Бо якщо написати на початку кіна: «Всі персонажі є вигаданими і будь-який збіг із людьми, що жили в минулому, або живуть нині, цілком випадковий…» то чувак, який колись ділив гуртожиток зі сценаристом, у якого сценарист для сценарію вкрав звички чи фрази якісь, не зможе подати до суду на кінокомпанію і сценариста. Або якщо на чашках в умовному макдональдсі писати: «Гаряче! Пийте це обережно!!» то проблеми обпечених язиків не стануть ніколи проблемами корпорації і юристів її. Але. Завжди є але.

І ось раптом те, що було колись лише захистом від дурачків й лазівкою для юристів, що захищають бізнеси від таких занадто розумних споживачів, що дурачками прикидаються, стає раптом початком Магічного Перерозподілу Сил.



Перерозподіл Сил – це щось що відбується поступово і непомітно, іноді крок за кроком протягом кількох десятирічь, а іноді накатує хвилями, але завжди призводить до того, що якісь групи людей отримують доступ до Ендреоратів, які були їм недоступні раніше, та – відповідно – можуть черпати з них і можуть їх від себе наповнювати. ( . . . )

Здається, що фотосесія – як промо до фільму, що ось-ось з’явиться на екранах кінотеатрів усього світу – взагалі не підходить.

Бо – якщо ми усі правильно зрозуміли з роликів – фільм розповідає про те, як жінка розривається між двома чоловіками, не знаючи, кого таки вибрати.

Але насправді – відповідь ось. У цій фотосесії. Навіщо вибирати, якщо можна завжди мати обох. І цю думку у Світ і в Світову Ноосферу пхають зі страшною вже силою. І без всякого сорому вже.



( . . . )